Коли страшно…

Share

В наше людське серце, переповнене пристрастями та спокусами, завжди закрадається страх. Одним буває страшно, що вони ніколи не одружаться; іншим – що подружжя ніколи не стане міцним; а ще інші бояться втратити роботу, переживають за своє здоров’я, за своїх дітей, за друзів, відносини, віру. І так триває безкінечність: ми завжди чогось боїмося.

Те, чого ми боїмося найбільше – це найголовніша ціль сатани. Він радіє із нашої невпевненості, сумнівів, занепокоєнь, страждань. Він підливає брехню в наші страхи, намагаючись переконати, що Бог безсильний, байдужий чи далекий від нас та наших проблем. Навіть цар Давид, який був до вподоби Господеві, запитує: «Доки, о Господи, зовсім будеш мене забувати? Доки ховатимеш лице твоє від мене?» (Пс. 13:2).

Бог не безсильний. Його сила безмежна та «безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутності його сили» (Еф. 1:19). Бог не байдужий.  Він турбується про кожного із нас, як Батько турбується про своїх дітей: «Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується про вас» (І Петр. 5:7). Бог не далекий. «Близько Господь до всіх, які до нього взивають, до всіх тих, що до нього взивають по правді» (Пс. 145:18). Проте, коли ми починаємося чогось боятися, тоді нам здається, що Бог байдужий, безсильний та далекий. Це стається через те, що ми самі поставили себе поза в зону несприйняття Його слів та науки.

Причина страху…

Цар Давид написав 55 Псалом після втечі від армії Саула, опинившись в полону филистимлян, думає, що може знайти тут прихисток, якщо филистимляни забули ким він є. Проте деякі слухи царя Ахіша впізнали його: «Чи ж оце не Давид, цар краю? Чи ж то не цьому приспівували в хороводах: Саул побив тисячі, а Давид – десятки тисяч!» (І Сам. 21:12). Тоді вони спіймали його.

Давид, рятуючись від одного вбивці з великою армією, втікає до іншого небезпечного ворога. Такі його «різноманітні спокуси» (Як. 1:2). Саме після цього він пише: «Помилуй мене, Боже, бо мене напастують, день у день воюють проти мене й утискають. День у день лютують мої противники багато бо тих, що йдуть боєм на мене… Увесь день мене обмовляють, усі думки їхні мені на лихо. Збираються, засівши, за кроками моїми назирають, на душу мою так і чигають» (Пс. 56:2-3;6-7).

Він жив кожним днем, думаючи не тільки про те, що може в будь-яку мить померти, але і про те, що саме сьогодні його вб’ють. І в такій важкій та небезпечній ситуації він продовжує говорити: «не боюся» (Пс. 55:5:12). Як він може так говорити, перебуваючи в постійному страху та полоні?

Коли ми перебуваємо в страху…

Давид міг заглянути в обличчя страшним випробуванням, бо знав, куди звертатися по допомогу та підтримку.

«Коли ж страх мене огорне, на тебе уповаю! На Бога, слово котрого славлю, на Бога уповаю, не страхаюся: що може заподіяти мені людина?» (Пс. 56:4-5).

 Він починає зі слів, «коли страх огорнув мене». Він усвідомлює, що небезпека, випробовування, страх – реальні. Він не говорить про те, що не боїться филистимлян чи втечі від Саула. «Страх огорнув мене» – визнає він.

Тільки ненадовго. «Коли ж страх мене огорне, на тебе уповаю! На Бога уповаю…не страхаюся». Хоча в цей час мені дуже страшно, але я знаю куди звернутися, коли допомоги немає звідки очікувати. І тоді, коли я приношу свій страх Йому, Він розвіває його. «Я не страхаюся».

Давид зумів подолати свій страх, щоби надихнути кожного із нас, весь свій страх, біль, розчарування приносити Господеві.

 Як уповати на Бога…

 Що відбулося з Давидом між «я в страху» і «я не страхаюся»? Він поклав всю свою надію на Бога. Тоді і нам, коли страшно, потрібно покласти всю свою надію на Бога. Так, але чи сказав Давид, на що схоже це уповання на Бога, коли ти перебуваєш в печері своїх страхів, коли ти в полоні чи рятуєш своє життя?

 «Коли ж страх мене огорне, на тебе уповаю! На Бога, слово котрого славлю, на Бога уповаю, не страхаюся: що може заподіяти мені людина?» (Пс. 56:4-5).

Коли Давид уповав на Бога, він довірився Божому слову і навіть почав прославляти Його. Він не молився розпливчастими молитвами надії, але зачепився в своєму болю, смутку та страху, за конкретні Божі обітниці. Коли мені страшно, я чіпляюся за Тебе в Твоєму слові. Замість того, щоби думати про страшні випробування переді мною, я зосереджуся на тому, що Ти маєш сказати до тих, хто Тебе любить. І раптом всі небезпеки, смутки та страхи перестають існувати, бо їх заглушує сильний голос люблячого Бога.

Боже Слово..

Якщо ми прагнемо дізнатися, як зберегти Боже Слово на злетах та падіннях нашого життя, то повинні міцно триматися 118 Псалма. В жодному місці Святого Письма воно так не підноситься та не прославляється. В цих довгих 176 стихах, цар Давид оспівує силу Божого Слова, яке здатне розвіювати наші страхи та долає всі перешкоди та випробування.

«Тане душа моя від смутку, постав мене на ноги за Твоїм словом» (Пс. 119:28).

«Смутний я понад міру! О Господи, живи мене за твоїм словом!» (Пс. 119:107).

«Ти захист мій і щит мій, на слово твоє я надіюсь» (Пс. 119:114).

«Удосвіта встаю і допомоги благаю, надіюся на слово твоє» (Пс. 119:147).

«Князі мене безвинно гонять, та твого слова боїться моє серце» (Пс. 119:161).

Князі переслідують мене без жодної причини, я страждаю без жодної провини, але Твої слова залишаються такими солодкими для мене. Коли я не знаю, що маю чинити, бо мої випробування занадто важкі для мене, я не можу не покладатися на Твоє слово. Моя єдина надія на зцілення, силу, захист, допомогу та свободу записані в Твоїй книзі. Моє серце надіється на Твоє Слово.

Бог за тебе…

Давид вкінці 56 Псалма говорить: «Бог зо мною» (Пс. 56:10).

«У Бозі я слово прославляю, в Господі прославлю слово. На Бога уповаю не боюся; що ж може заподіяти мені людина?» (Пс. 56:11-12).

Що означає уповати на Бога? Це довіряти всьому тому, що Він говорить. Що ж тоді говорить Господь у Своєму Слові? Я за тебе. «Коли Бог за нас, хто проти нас?» (Рим. 8:31). Що може тоді зробити нам людина, якщо Бог з нами?

Коли прийдуть страхи, випробування, спокуси та пристрасті, то ми знаємо до Кого маємо звертатися. Ми зуміємо розпізнати той голос, котрий вселяє надію, дарує мир, розуміння. І Він говорить до кожного із нас: «У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я бо подолав світ» (Ів. 16:33). «Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша. А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий?» (І Ів. 5:4-5).

Тоді, разом із царем Давидом, скажімо один одному: «Я не боюся, я не страхаюся, бо Бог зі мною».

Фото ілюстративне: Freepik

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.