Чи Господь піклується про нас?

Це питання хвилює кожну людину. Бо іноді здається, що Господь дбає тільки про велике й важливе, гідне та благородне.

І тут Біблія подає нам історію, відмінну від тієї, котру розкривають нам наші страхи та почуття. Вона звучить реально і вірно: Бог піклується про кожного із нас.

Якими б важкими не були наші обставини, ми маємо розуміти, що Ісус прийшов, щоби віднайти та спасти заблуканих. І тут нам дається чудова історія про Закхея. Вона є про усіх тих, хто вважається заблуканим, втраченим та знайденим.

Ісус приходить до Закхея.

Ісус говорить Закхею: «Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк. 19:10).

Про Закхея в основному пам’ятають те, що він був невисокого росту і ненависним збирачем податків, котрий виліз на смоківницю, щоби побачити Христа. Ми легко можемо подумати, що він був нерозумним маленьким чоловічком. Проте він таким не був. Він був маленьким, але дуже впливовим та багатим. І люди ненавиділи його за це.

Цей багатий та впливовий чоловік виліз на дерево. В своїй дорогій одежі. Перед усіма, хто його ненавидить. На очах тих, кому він вчинив скільки болю. Він виглядав нерозумно і дивно. І люди сміялися з нього.

Чому Закхей виставив себе на посміховище? Та тому, що він запитав себе: чи піклується Господь про мене?

Закхей вважав себе негідним, недостатньо добрим. І це правда, бо він завжди брав те, що йому не належало, і завжди причиняв шкоду іншим заради своєї користі. Проте у цей час він просто хотів побачити Ісуса.

Ісус не залишив його на цьому дереві. Він прагнув віднайти та спасти Закхея. Ісус пройшов крізь натовп, який сміявся над Закхеєм, підійшов до нього і сказав: «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі» (Лк. 19:5).

Усі ми – загублені вівці.

Хто із нас є загубленим? Ми легко можемо написати список загублених людей, до яких не входимо ані ми, ані наші близькі. Нам також легко скласти список Закхеїв – людей, котрі нам не подобаються. Та чи насправді воно так є? Чи ми не є також загубленими?

Закхеї, Савли, розбійники на хресті – усі ми знаємо, що вони загублені. Проте не усі загублені виглядають дуже загубленими. А, як тут бути із Марією? Апостолом Петром?

Бувають часи, коли ми відчуваємо, що є загубленими. Ми почуваємося, як Закхей. Ми не думаємо про надію, що нас віднайдуть. Бувають також інші моменти, коли ми взагалі не думаємо про те, що є загубленими. У нас все складається чудово. Ми справжні святі, як Марі та Петро. Проте сурова правда наголошує на тому, що усі ми заблукані й загублені: «Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою» (Іс. 53:6).

Ісус приходить до кожного із нас.

Щоби знайти і спасти заблуканих, Ісус чинить дивовижні речі.

Бог, Котрий створив небо та землю, народився немовлям.

Бог, Котрий створив небо та землю, страждав та помер на хресті.

Бог, Котрий створив небо та землю, воскрес із мертвих.

Богу не все одно, що ми заблудилися. Незалежно від наших обставин, Він шукає і спасає. Він шукає кожного із нас.

Можливо, ми схожі на Марію – ми віримо у слова Ісуса. Ісус прийшов, щоби спасти і знайти.

Можливо, ми схожі на Закхея – нам все одно, що про нас думають інші, ми просто хочемо побачити Ісуса. Ісус прийшов, щоби спасти і знайти.

Можливо, ми схожі на Тому – ми сумніваємося в Ісусі. Ісус прийшов, щоби спасти і знайти.

Можливо, ми схожі на Петра – ми колись відреклися від Ісуса. Ісус прийшов, щоби спасти і знайти.

Та чи повіримо ми у те, що, ким би ми не були, Ісус прийде, щоби спасти і знайти.

Сьогодні ж Ісус звертається до кожного із нас: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння» (Лк. 19:9). Та чи повіримо ми у це?

Зображення ілюстративне Tom – Pixabay