Служіння Христа – це зцілення людей

Ісус Христос прийшов у це світ, як невтомний слуга, який виконує людські потреби. Для того, щоби служити людям: «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби» (Мт. 8:17). Він прийшов зняти із нас тягар наших хворіб, нещасть та гріхів. Місія Христа полягає в тому, щоби дарувати людям повне відновлення. Він прийшов дарувати нове фізичне здоров’я, душевний спокій, мир, досконалий характер.

Обставини та потреби тих, хто шукав Христа були досить різноманітними. Кожен, хто приходив до Нього, отримував все те, чого прагнув. Адже від Христа випромінювалося джерело цілющої сили, яке оздоровлювало тіло, розум та душу тих людей, котрі до Нього приходили.

Служіння Христа не обмежувалося часовими рамками чи якимись певними місцями.  Його співчуття було безмежним. Масштаби проповіді Христа та Його зцілення були такими великими, що у всій Палестині не віднайшлося б такого будинку, який би зміг помістити тих всіх людей, котрі приходили до Нього. Зелені схили галилейських пагорбів, жваві дороги, берег моря, синагога – це ті місця, де Він бував і куди можна було принести хворих. В кожному місті, великому чи малому, в кожному селищі, через котрі проходив Христос, Він клав руки на хворих, оздоровляючи їх. Всюди, де знаходилися серця, які готові були прийняти Його науку, він потішав їх, запевняючи про любов Небесного Отця. Цілими днями Христос служив тим, котрі до Нього приходили. Вночі ж Він перебував з тими, хто вдень трудився, щоби прогодувати свою сім’ю.

Ісус ніс на Собі тяжкий тягар відповідальності за спасіння людей. Кожного дня Він стикався із випробуваннями та спокусами, бачив, яку велику силу має зло над тими, кого Він прагнув спасти. Проте Ісус не падав духом….

Його життя перетворилося на постійну самопожертву. В цьому світі Він не мав навіть власного житла, і тільки друзі, через свою добру волю, надавали Йому прихисток. Заради нас Він жив так, як живуть найбідніші люди, весь час перебував з тими, хто знаходився у великому горю. Проте в людей, для яких Він так багато зробив, Ісус залишився невизнаним.

Проте Він завжди залишався терпеливим та життєрадісним, тому терплячі завжди сприймали Його, як вісника миру та життя. Христос бачив та розумів потреби чоловіків та жінок, дітей та юнаків, закликаючи всіх: «Прийдіть до Мене».

В своєму служінні Христос досить багато часу витрачав на зцілення хворих, аніж на проповідь. Здійснені Ним чуда свідчили про істинність Його слів: він прийшов не погубити, а спасти. Куди б Він не відправлявся, новина про Його милосердя завжди опереджала Його. Так, де Він перебував, люди знаходили в Ньому співчуття, раділи отриманому здоров’ю та новим силам. Натовп народу збирався навколо зцілених людей, щоби з перших вуст почути про вчинені Ним чуда.

Голос Ісуса для багатьох став першим почутим ними звуком, Його ім’я – першим вимовленим словом, Його обличчя – першим, що могли побачити їхні прозрілі очі. Як вони могли не любити Ісуса і не віддавати Йому належну похвалу? Коли Він проходив крізь маленькі селища та великі міста, то був схожим до животворного джерела, який дарує життя та радість.

http://www.aktsent.info/publ/683/

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *