Християни і П’ятидесятниця

Share

Останні десять днів церковного року є незвичними для кожного із нас. Незвичними, бо знаходяться межи двома великими подіями, які змінили хід історії: Христове Воскресіння та Зіслання Святого Духа. Так в день віддання Пасхи ми перестаємо святкувати Христове Воскресіння та вітатися славним християнським привітом: Христос воскрес! Воістину воскрес! Вже наступного дня ми святкуємо Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа на небеса.

В ці дні між Вознесінням та П’ятидесятницею ми перебуваємо в очікуванні. Так само, як і апостоли в ті далекі дні, ми слухаємося голосу нашого Спасителя: «Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти» (Лк. 24:49).

Апостоли сиділи в горниці й очікували приходу Святого Духа. Проте це не було звичайне очікування, як ми це розуміємо: сидіти, рахувати хвилини і дивитися на двері. Найперше, ми маємо зрозуміти різницю між апостолами до П’ятидесятниці і після П’ятидесятниці. Те, що вони пережили, всі ті гнітючі і славні події: смерть Христа, Його Воскресіння, Вознесіння на небеса, очікування сили з висоти,  докорінно змінили їхні особистості, перетворивши на інших людей. Страх зник, розчинився у повітрі, натомість з’явилася мужність, відвага і безстрашність мучеників: рибалки стали вчителями цілого світу. Вже більше не було жодних сумнівів, нерозуміння, боягузтва, а тільки віра, котра могла пересунути гори. І це все завдяки їхньому очікуванню сили з висоти.

 Апостоли знали Небесного Отця. Вони стали учнями Сина. Вони три роки провели з Христом, були Його найближчими друзями. Апостоли вірили Христу й очікували сили з висоти. Звичайно, вони чули багато від Ісуса, могли писати, проповідувати й поширювати все те почуте від свого Вчителя. І цього було б достатньо для тогочасного світу, котрий пам’ятав чуда та зцілення Ісуса. Але цього було б недостатньо всі нам, бо в часовому просторі ми знаходимося дуже далеко. І тут апостоли отримують Святого Духа. І розпочинається мужнє і відважне поширення Благої Новини у всі куточки світу.

В день П’ятидесятниці народжується Новозавітна Церква. В цей день всі вірні прийняли Божого Духа. Проте замість радості і відваги, нас і далі терзає страх та відчай. Наша віра слабка, наші гріхи великі, в нашому житті майже немає християнської радості. Звичайно, ми читаємо Святе Письмо, нам відомі Апостольські Діяння, але все це таке далеке і несхоже на наше життя. Взявши в руки Життя Святих ми розуміємо, що їхній уклад, їхній побут є чужим та незрозумілим для нас. Чому так? Бо живемо ми без Святого Духа. Ми схожі на тих боязких апостолів до П’ятидесятниці, котрі ховалися за замкненими дверима, боячись своєї тіні. В день П’ятидесятниці все перемінилося, змінилися самі апостоли, а з ними маємо змінитися і ми самі.

В світлі нашого життя ми маємо розуміти слова апостола Луки: «Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!» (Лк. 11:11-13).

Від тепер все наше життя, всі наші зусилля мають направлятися тільки на одне: зростання у Святому Дусі. З Ним апостоли не боялися нічого: ані переслідувань, ані мук, ані терпінь, а були відважними й завзятими проповідниками Христової Євангелії. З Ним і нам не буде страшно, бо Він – наш Утішитель, Котрий скрізь перебуває і все наповнює.

Зображення: Robert Cheaib із сайту: Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *