Коли ми востаннє бачили Божу благодать? (Частина І)

Share

Чи знаємо ми, що можемо побачити Божу благодать? Чи знаємо ми, що Його милосердя проникає у наш світ таким чином, що ми можемо його відчути? Теж саме відчував Варнава, коли бачив Божу благодать в Антіохійській Церкві. Те ж саме відчував і апостол Лука: «Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем» (Діян. 11:23).

Бог і дальше дає таку благодать – і очі, щоби ми могли побачити те, що Він робить, якщо тільки ми навчимося дивитися.

Як виглядає благодать?

Апостол Варнава приходить в Антіохію, бо гоніння примусило вірних людей покинути Єрусалимську Церкву, тому вони йдуть в Фінікію, Кіпр, Антіохію. Ці люди вимушені були покинути свої домівки та піти в чужі місця, наповнені чужими людьми, які ненавиділи те, в що вони вірили та про Кого проповідували. Незважаючи на все, вони продовжували нести надію усім, кого зустрічали. «Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа» (Діян. 11:21). Вони довіряли Богові, вони любили усіх людей, без винятку, тому й благодать зійшла на них.

Апостоли дізналися про все, що відбувається, тому посилають Варнаву. І коли той приходить, то «він побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем» (Діян. 11:23). Коли він ішов містом, то бачив Божу благодать, котра виливалася на усіх мешканців. Це був Сам Бог, Котрий діяв посеред заблуканого суспільства. Що ж конкретне він побачив?

І ми бачимо чітку відповідь: «Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа» (Діян. 11:21). Варнава побачив, як тисячі греків наверталися до Господа. Він бачив, як Господь воскресав язичників до духовного й оновленого життя. Він бачив, як душі, огорнені Божою благодаттю, покидали свої гріхи та світську суєту.

Варнава бачив, як Господь збільшує число Своїх вірних. Він бачив, як благодать творить та розширює Церкву. Як і Церква в Єрусалимі, Церква в Антіохії «постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Діян. 2:42). Вони постійно збиралися на молитви, щедро жертвували та сміло проголошували Христову науку.

Варнава спостерігав, як Господь змінює життя міста: спасає загублених, перемагає гріх, дарує прощення, мирить відносини, надихає любов, забезпечує потребуючих, творить Своє Царство. Він став свідком чудесного оновлення спільноти – грішні люди купалися у Божому милосерді, проголошували Боже милосердя та любили один одного в ім’я Христа. Благодать спасала, відкупляла, відновлювала, об’єднувала, посилала, вселяла надію, віру й любов. Варнава все це бачив.

А чи бачимо ми? Чи бачимо ми Божу благодать у наших сім’ях, родинах, будинках? Чи сприймаємо ми її як дарунок Бога? чи ми занадто зайняті, щоби помічати її? Невже спасаюча й освячуюча Божа благодать перестала нас дивувати?

Фото ілюстративне: Peter H – Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *