Надвірнянський Деканат
Духовні науки

Коли вони ранять вас словами

Share

Слова можуть ранити, вони володіють могутньою силою. Бог створив світ, в якому слова відіграють чималу роль: «Смерть і життя – у владі язика; хто його любить, той плоди його їстиме» (Прип. 18:21). Господь не залишає нас без керівництва в тому, як реагувати на біль від словесних образ.

В Новому Завіті ми бачимо, що словесних атак зазнавали і апостоли, і Ісус, і Церква. Час від часу такі словесні атаки переростали навіть у фізичне переслідування: побиття камінням Степана, мученича смерть Якова, тюремне ув’язнення Петра та Павла, розп’яття Ісуса. Завжди залишаються незмінні словесні атаки на Ісуса і Його людей. Через те, що вони словесні, вони не стають менш шкідливими.

Вас переслідували та зневажали?

Переслідували та гнали – це два слова, котрі так часто зустрічаються в Новому Завіті. Перші християни були наскільки звикли до того, що всі говорили  проти них, що навіть уклали свій власний словник образ: лаяти, ображати, злословити, насміхатися, говорити зло.

«Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради» (Мт. 5:11).

«Немає бо такого, хто робив би чуда моїм ім’ям і міг би незабаром мене лихословити» (Мр. 9:39).

«Як же деякі запекло не хотіли вірувати і злословили перед народом путь (Господню), він їх покинув і, відокремивши учнів, щодня провадив з ними бесіди в школі Тирана» (Діян. 19:9).

«Шануй батька твого й матір твою, і – хто проклинає батька або матір – смерть такому!» (Мр. 7:10).

«Сара слухала Авраама, «паном» його звала; ви ж її діти, коли добре чините і не лякаєтеся жадних застрашувань» (І Петр. 3:6).

«Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, кажучи: «Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!». Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: «Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий». Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його» (Мт. 27:39-44).

Проте Ісус не тільки переніс це, Він підготував нас до того самого. Ісус, Його учні, рання Церква – приклад для кожного із нас, як приймати та відповідати на насмішки та зневаги.

Очікуйте, що світ буде говорити найгірше

Словесні атаки в Новому Завіті натякають на те, а чи будуть християн і надалі злословити? Будуть. Юдеї і погани об’єдналися в словесних атаках на Ісуса та Його учнів. Фізичні переслідування то відбувалися, то – ні, але злослів’я нікуди не ділося, воно залишилося назавжди.

Коли апостол Павло прибув до Риму, юдеї повідомили йому про християнство: «Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди» (Діян. 28:22). Для християн образи – це не питання якщо, але коли: «коли вони вас обмовляють»  (І Петр. 2:12). Невірні «дивуються, що ви не рветеся разом із ними до того самого багна розпусти». І що вони роблять?. «Тож хулять вас» (І Петр. 4:4).

Чи повинні ми очікувати від світу, котрий знаходиться у владі диявола, що він не буде говорити неправди про нас, християн? «Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому» (І Ів. 5:19); «В яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту» (Еф. 2:2). Грецьке слово «диявол» означає «наклепник». Ісус говорить: «Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі» (Ів. 8:44).

Не зневажайте у відповідь

Вчення Ісуса доволі чітке: не відповідайте тим самим. Не опускайтеся до рівня ваших кривдників. «Тримайтеся між поганами доброї поведінки» (І Петр. 2:12), щоби ви «нікого не ганьбили, були мирні, поступливі та виявляли повну лагідність супроти всіх людей» (Тит. 3:2). «Хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував» (І Петр. 2:23).

Апостол Павло навчає: «Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі» (І Кор. 4:12-13). І апостол Петро доручає всім нам відповідати: «із скромністю та острахом, маючи добру совість, щоб, власне, тоді, коли вас обмовляють, були осоромлені ті, які вчиняють наклепи на вашу добру в Христі поведінку» (І Петр. 3:16). Коли ми не грубимо у відповідь – ми засоромлюємо наших кривдників.

Християни не відповідають тим самим. Христос очікує, щоби наша мова відрізнялася від мови світу, навіть тоді, коли ми відповідаємо на погані слова.

Просто радійте

Ми повинні завжди брати приклад з апостолів: «Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім’я Ісуса» (Діян. 5:41).

Та й Ісус в Нагірній проповіді настановляє нас: «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами» (Мт. 5:11-12).

І текст в апостола Луки говорить не просто радіти, але стрибати від радості та веселитися: «Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі» (Лк. 6:22-23).

Якщо вас зневажають, якщо вас відкидають, якщо сміються з вас і говорять лихе слово на вас, і навіть ганьблять ваше ім’я – і все це заради Христа, то в цьому немає нічого нового, ви не самотні. Так гнали апостолів, пророків, і навіть самого Бога. У вас є важлива причина для радості: їх зневаги вас за Христа означають, що ви з Ним.

І благословляйте ваших кривдників

Для християн є ще більша разюча поведінка, аніж веселитися: «Не платіть злом за зло чи лайкою за лайку, а, навпаки, благословляйте, бо ви на те покликані, щоб успадкувати благословення» (І Петр. 3:9). Благодать та сила Христа не тільки робить нас здатними очікувати та зносити зневаги, не тільки не відповідати тим самим, а веселитися та навіть благословляти за кривди. Це і є наслідувати Христа та носити ім’я «християнин». Це і є та любов до ворогів, до котрої Ісус закликає нас: «Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:44).

Фото: pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *