Що робити, коли тривога перемагає нас?

Share

Тривога, страх, відчай – це серйозні проблеми, котрі переповнюють наше життя. Коли справи йдуть добре, ми починаємо турбуватися та переживати, доки це буде тривати. Ми забуваємо слова Ісуса: «Доволі дневі його лиха» (Мт. 6:34).

Що ж ми повинні робити, коли відчай та тривога нападають на нас? Як ми поступаємо, коли нас окутує зневіра? Що робимо, коли нас долає страх? Коли ми відчуваємо, що нас долає тривога, турбота та неспокій, ми повинні якнайшвидше позбутися цього мусору. Всі наші турботи ми повинні довірити Ісус. Святе Письмо нас навчає: «Усяку журбу вашу покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (І Петр. 5:7). Нам потрібно повертатися до Господа знову і знову. В деякі дні ми повинні приносити Йому свої турботи та копоти частіше, аніж в інші дні, в залежності від того, з якими випробовуваннями ми зустрінемося.

Бог піклується про кожного із нас. Він Той, Хто зрозуміє та підтримає. Він прагне взяти на Себе всі наші клопоти. Він хоче взяти наші тривоги та неспокій. Адже Христос сказав: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас» (Мт. 11:28). В іншому місці читаємо: «Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство» (Лк. 12:32). Ми повинні усвідомити, що: Бог – наш Пастир, Бог – наш Отець, Бог – наш Цар.

Бог опікується нашим життям, тому ніщо не зможе застати Його зненацька. Якщо нас щось хвилює, то це стосується і Його. Адже в житті християнина немає нічого випадкового, є тільки Боже Провидіння. Коли здається, що наше життя руйнується, розривається на частини, то Бог і про це знає. І Біблія про це говорить: «Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести» (І Кор. 10:13).

Коли ми страждаємо, то не повинні відгородитися від усіх, не повинні ставати християнами-одинаками. Нам потрібні наші друзі-християни. Коли поруч не буде тих, хто зможе нам допомогти, ми будемо панікувати та втратимо надію.

Таке ставалося з чоловіками та жінками Божими. Ілля, після великої перемоги над пророком Ваалом на горі Карміл, відправився в печеру. І тут впав у глибоку депресію. Коли він перебував у печері, Господь звернувся до нього: «Чому ти тут, Ілле?» (ІІ Сам. 19:9). За кожним злетом наступають падіння. У Іллі був пік слави, а потім він повернувся до реальності.

Бог поруч, і Він буде завжди з нами, якщо ми покличемо Його: «Не бійся, бо Я з тобою! Не тривожся, бо Я – Бог твій! Я додам тобі сили, Я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею Моєю» (Іс. 41:10).

Одна історія говорить: якось чоловік побачив Смерть, котра йшла в місто, і сказав: «Що ти робиш?». Смерть відповіла: «Сьогодні я заберу сто людей з цього міста». «Це жахливо», – сказав чоловік. І побіг попередити людей, що Смерть прийде наприкінці дня.

Коли сонце зайшло, чоловік побачив, як Смерть залишає місто. «Почекай. Ти сказала, що збираєшся забрати сто людей. Сьогодні ж померло тисяча!».

«Так, я дотрималася свого слова, – сказала Смерть, – я взяла тільки сто людей. Решта померли через неспокій та тривогу».

Якщо нас долає неспокій, тривога та депресія, перестаньмо дивитися та жаліти себе, погляньмо на Бога. І пам’ятаймо: ми не самотні. Не дивлячись на обставини чи проблеми, з котрими ми зустрілися, не дивлячись на все, з чим ми стикнемося у житті, Бог контролює всі ситуації. Так, що поспішімо передати Йому всі свої турботи.

Фото ілюстративне:Business photo created by yanalya – www.freepik.com

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *