Ми були створені для більшого – просімо ж Бога про це!
«Ябец був поважаний більше від своїх братів… І візвав Ябец до Бога Ізраїля: «Коли б Ти мене благословив та розпросторив мої межі, коли б рука Твоя була зо мною й Ти оборонив би мене від напасти, щоб я не бідував!». І Бог послав, чого він просив» (І Хр. 4:9-10).
Ми можемо почуватися самотніми і нікому непотрібними, проте Бог створив нас, щоби ми прожили гідне, щасливе й прекрасне життя.
У Святому Письмі ми бачимо чимало звичайних людей, котрі прожити незвичайне життя, бо вірили, що Бог діє у них і через них. Вони вірили, що Бог створив їх для певної цілі і місії у цьому світі.
І одним із таких прикладів ми бачимо чоловіка, Ябеца. Бог удостоїв його почесною згадкою у Першій Книзі Хронік. І цій книзі ми знаходимо ряд довгих родоводів. І всередині цього списку імен ми бачимо два стиха, у яких виділяється звичайний хлопець – Ябец.
«Ябец був поважаний більше від своїх братів… І візвав Ябец до Бога Ізраїля: «Коли б Ти мене благословив та розпросторив мої межі, коли б рука Твоя була зо мною й Ти оборонив би мене від напасти, щоб я не бідував!». І Бог послав, чого він просив» (І Хр. 4:9-10).
Вся інформація про нього міститься тільки у цих двох стихах. Проте вони показують нам, що він прожив життя, котре неможливо назвати звичайним. В чому ж секрет його успіху?
У Ябеца були великі амбіції. Хоча чимало людей погоджуються зі своїм життям, цей юнак прагнув, щоби Господь зробив через нього щось особливе. «І Бог послав, чого він просив». А ми ж знаємо, що Бог бачить наміри людей і ніколи не виконає недостойне прохання.
Якщо ми хочемо, щоби наше життя відрізнялося від середньостатичного життя людей, то маємо просити про більше. Ми не створені, щоби прожити життя, запитуючи себе: «Що я роблю? Куди я йду?». Бог хоче, щоби у кожного із нас були амбіції, бажання служити Йому і через Нього.
У Ябеца зростала віра. Ябец вірив та довіряв Богові. Немає жодних згадок про те, що він володів якимись особливими талантами чи здібностями. Він був звичайною людиною з незвичайною вірою.
У нашому житті також є щось важливіше за талант та здібність: наша віра. Напевно, ми у своєму житті зустрічали чимало таких людей, котрі мають і здібності, і таланти, проте завжди десь перебувають у стороні, тоді, коли інші люди з вірою отримують усе. Віра – це вірити, що Бог буде діяти через нас, буде робити нас Своїм знаряддям.
Нам потрібно тільки прагнути вибратися із буденності. Як і Ябец, мати великі амбіції та зростаючу віру, і покладатися на Бога, Котрий зробить те, що здається неможливим.
Фото ілюстративне: congerdesign – Pixabay