Сьома Божа заповідь: Не кради (Втор 5, 19)

У чому важливість сьомої Божої заповіді?

Згідно з Божим задумом, людина стала володарем та управителем створеного світу, всіх земних дібр. Щоб людина могла свобідно і спокійно управляти цими дарами, Бог дає сьому і десяту заповіді. Від дотримування цих заповідей Божих залежить добро всіх людей — особисте, родинне і суспільне.

Сьома Божа заповідь стоїть на сторожі дарів, даних Творцем кожній людині для здійснення її покликання. Цією заповіддю Бог закликає шанувати гідність, свободу, власність один одного, дбати про справедливість у суспільстві.

Поняття власності

Яким є вчення Церкви про власність?

Господь Бог приготовив для Адама та Єви все, що потрібне для життя, розвитку і щастя. Він прекрасно влаштував світ, наче царську палату, де їх умістив, кажучи: «Будьте плідні і множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі» (Бут 1, 28).

Людина стає співуправителем світу. Уповноваження «панувати над світом» не означає свавільно його експлуатувати, руйнувати чи нищити. Людина відповідає за дбайливе користування отриманими дарами, їх розвиток і примноження для блага власного та інших.

Бог встановив рівність усіх людей щодо користування земними благами. Він призначив землю для користування всім народам, тому ці блага повинні бути однаково доступні для всіх. Блага, які Бог віддав у користування людині, мають загальне призначення, тому людина повинна розглядати створені Богом речі не лише як власні, але й як спільні. Вони повинні приносити користь не лише їй самій, але й іншим.

Спільне добро стосується людини загалом, її духовних та тілесних потреб, і полягає воно передусім у пошануванні прав і обов’язків кожного. Суспільство повинно створити умови для того, щоб кожна людина могла реалізувати своє покликання, свої таланти і можливості. Отож, найголовнішою умовою реалізації цього аспекту спільного добра є пошанування людської свободи.

 Право на приватну власність і справедливий розподіл матеріальних благ у суспільстві є умовами забезпечення гідності особи, яка живе в суспільстві, та гарантування засобів, потрібних для її повноцінного розвитку. Справедливе збереження та розподіл матеріальних благ є не самоціллю, а засобом для всебічного розвитку як кожної окремої особи, так і всього суспільства (Катехизм УГКЦ 939).

За книгою: Божі заповіді та Євангельські блаженства (Катехуменат і катехизація дорослих у УГКЦ).

Зображення ілюстративне user18526052 on Freepik