Недостатньо просто щось знати про Ісуса…
Чи була у нашому житті така людина, про котру ми б знали усе? Можливо, ми живемо з такими людьми, які не приховують від нас нічого, не мають жодних таємниць ані в минулому, ані в теперішньому житті. Тоді ми щасливі, якщо нас оточують такі щирі та правдиві люди. Та, чи може Ісус стати для нас такою людиною?
Апостол Павло пише: «Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день» (ІІ Тим. 1:12). Він говорить, що знає Того, в Кого повірив. Йому відкрите одкровення про Ісуса. Апостол особисто знає Ісуса.
Чимало із нас можуть переказати факти з життя Ісуса, перелічити Його чуда та вчинки, навіть процитувати Його слова. Та, чи зможемо ми з упевненістю сказати: «Я знаю Того, в Кого вірю?».
Ісус – це не філософія, Він – Особистість. Вірити в Ісуса – це більш, аніж дотримуватися Символу Віри; це почуття серця. Ми повинні навчитися бачити Його Тим, Ким Він є насправді – Сином Божим.
В 16 розділі Євангелія від Матея Ісус приходить в околицю Филипової Кесарії та запитує Своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?». Декілька учнів миттєво відповідають. Їхня відповідь була: «Одні за Йоана Хрестителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків». Коли всі думки були озвучені, Ісус подивився на учнів та запитав: «На вашу ж думку», – до них каже, – «хто я?» (Мт. 16:13-15)
На мить запанувала тиша, адже учні зустрілися з істиною. Ті, хто так завзято переповідав думки інших, замовкли. З цим питанням прийшло розуміння, що вони не знають відповіді. Адже до цього часу вони жили думками інших людей, а не дивилися в своє серце, щоби зрозуміти, Ким насправді є Ісус.
Симон, котрого Ісус назвав Петром, єдиний учень, котрий міг щиро відповісти на це запитання. Він відважно сказав: «Ти – Христос, Бога живого син» (Мт. 16:16). З усмішкою на обличчі Ісус відповідає йому: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний» (Мт. 16:17).
Джерелом одкровення Петра був Сам Господь, а не думки інших людей. Саме про це говорить Ісус: «Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, – і я воскрешу його останнього дня. Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить» (Ів. 6:44-45).
Істина про Ісуса повинна міцно закріпитися в нашому серці. Бо в іншому випадку ми будемо продовжувати жити думками інших людей. Для нас Ісус є, був і має стати – Сином Божим, Спасителем світу, Який віддав Своє життя, щоби ми жили.
Фото ілюстративне: stockvault