Кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане…

Проповідь у Навечір’я Богоявлення

Уявімо собі великий паводок: велика вода розливається вулицями міста чи села, нестримно змиваючи все на своїй дорозі. Якщо влада не завагається і попередить про таку стихію людей, то вдасться уникнути великої біди та багатьох жертв. Бо про цю загрозу вони повідомлять по радіо, телебаченню, використають усі можливі засоби, щоб інформацію про небезпеку донести якнайбільшій кількості народу.

Подібно поступав Іван Хреститель, як про це пише євангелист Лука: «Він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів» (Лк. 3:3).

На той час, коли Іван Хреститель виступив із проповіддю, Римське панування над Ізраїлем тривало вже біля ста років. Народні повстання спалахували та згасали. Всі розуміли, що так продовжуватись не може і щось повинно відбутись, щось дуже важливе. Благочестиві євреї очікували, що Бог дасть нове одкровення через котрогось із нових пророків, вони очікували, що Бог знову виведе народ із рабства.

Іван Хреститель проповідував покаяння та хрестив у Йорданських водах. Євреї у цьому бачили певну символіку, вони пам’ятали про те, що Бог провів їх через води Червоного моря, перевів їх через Синайську пустелю, через Йордан і ввів їх у землю, яка була їм обіцяна. Тепер вони знову у рабстві і вже не на чужині, але у своїй власній країні. Вони знову у рабстві і вони знову бажають нового виходу. Старозавітні пророки попереджали, що це рабство – це наслідок їхнього ідолопоклонства, а новий вихід пов’язаний із наверненням та покаянням. У пророка Малахії читаємо: «…поверніться ж до мене, і я до вас повернуся…» (Мал. 3:7).

В цьому і була місія Івана: він хрестив та проповідував покаяння, тобто він приготував шлях, котрим мав прийти сам Господь.

Іван не провадив довгих дискусій із своїми учнями. Його навчання євангелист Лука поміщає в кількох рядках (пор. Лука 3:10-14). Він дає прості практичні правила: у кого дві одежі  -хай віддасть тому, хто не має; у кого є надлишок їжі – хай віддасть тому, що потребує.

Іван досить суворо попереджає своїх сучасників, а разом із тим і нас: «…вже і сокира прикладена до кореня дерев: кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте в вогонь» (Лк.3:9).

Дерево повинно приносити плід, покаяння повинно бути справжнім. Неможливо грішити, а потім нібито каятись і знову вертатись до своїх гріхів… Призадумаймось: Чи ми приносимо своїм життям добрий плід? Чи Бог довільний тим, як ми провадимо наше життя? Чи не до нас спрямовані слова Івана Хрестителя «…Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву? Чиніть плоди, достойні покаяння…» (Лк. 3:7).

Якщо б сьогодні Іван Хреститель появився із мегафоном на наших вулицях, серед нас, то які б слова він сказав до нас? Чи почули б ми похвалу із його  уст за своє життя?

Джерело

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *