Радість Воскресіння

Кожне свято нашого літургійного року несе у собі радість, бо воно нерозривно з’єднане з пасхальними подіями. Проте у час святкування Пасхи ця радість особлива. Смертю і Воскресінням Ісуса усі ми були відкуплені від гріха, визволені з рабства диявола і вічної смерті. Своєю Смертю Христос визволив нас від гріха, а Воскресінням – відкрив двері у нове життя.

Апостол Павло говорить: «Бог… оживив нас разом із Христом… разом з Ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі» (Еф. 2: 4-6). Христос, первородний серед мертвих, стає початком нашої майбутньої слави.

В Євангелії сьогоднішнього дня ми чуємо: «Жінки в поспіху полишили гробницю зо страхом і великою радістю та й побігли сповістити Його учнів. Аж: ось Ісус зустрів їх і каже: «Радуйтеся!». Ті підійшли й кинулися Йому в ноги і вклонилися» (Мт. 28:8-9).

Літургія пасхального часу не перестає повторювати слова: «радуйтеся!». Завжди перебувайте серед інших у радості, «служіте Господеві з радістю» (Пс. 100:2), бо по-іншому жити і чинити неможливо. Коли шукаємо Господа і знаходимо Його, то наші серця переповнюються неймовірною радістю.

В час Тайної Вечері Христос не приховував від Своїх учнів, що їх очікують великі труднощі. Проте Він сказав, що їхній смуток перетвориться на радість. «Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Ів. 16:22). Слова, котрі тоді викликали подив та здивування, сьогодні здійснилися. Засмучені Христові учні виходять із Синедріону з високо піднятими голова, радіючи, що вони можуть страждати за свого Господа. І ми, як християни, як їхні послідовники, піднімімо високо свої голови, проголошуючи і відкриваючи іншим Христа. Христа Воскреслого. Христа, Котрий переміг смерть, стер силу диявола, відкрив нам двері вічного життя.

І радіймо! Бо радість – це подяка Богові за наші незліченні дари. Адже із Його щедрої долоні ми отримуємо дари природи і дари благодаті, які ані своїми вчинками, ані своїм життям не заслужили.

Перебуваючи у радості, ми можемо зробити багато добра навколишнім людям. Бо вона прикличе і приведе їх до Бога. Погляньмо на перших християн. Їхнє життя є дивовижним, бо вони у мирі та радості виконували свої обов’язки. «Ці сім’ї, котрі жили Христом і допомагали іншим пізнавати Його. Невеликі християнські спільноти, ставали для інших центром Божої благодаті. Вони несли іншим Бога Живого, Бога, Котрий є любов’ю. Ось такими були перші християни. Ось такими повинні бути і ми, християни сьогоднішнього дня, носії миру і радості  – того миру і тієї радості, котрі дарував нам Христос». Чимало людей, зустрівши нас, зможуть побачити Бога у нашому оптимізмі, у звичайній усмішці, у щирому та сердешному відношенні та спілкуванні. Бог прагне, щоби наші сім’ї стали центром радості, а не місцем сірим та понурим, де не хочеться перебувати.

Нам потрібно прагнути, щоби радості було більше на роботі, на вулиці, у наших відносинах, у нашому спілкуванні. У цьому світі так багато смутку та горя, терпінь та страждань, тому світ потребує миру та радості, котрі дарував нам Господь. Радість необхідна у нашому апостольському служінні, вона допомагатиме нам поширювати Благу Новину Христа з любов’ю та смиренням так, як це робили апостоли після Ісусового Воскресіння. Не сумуймо і не втрачаймо надії, бо смуток, як той бруд, котрий прилипає до ніг мандрівника, і перешкоджає не тільки рухатися, але й забруднює взуття та одяг.

Радіймо, бо сьогодні Христос Воскрес, бо порожнім залишився Його гріб. Радіймо, бо раділа і Пресвята Богородиця. Вона була переповнена радістю Воскресіння. Радіймо, бо нам відкриті двері у нове життя з Христом. Радіймо, бо Христос знищив наш гріх. Радіймо, бо Христос Воскрес. І нехай жодні тривоги не розпорошать нашої радості Воскресіння.

Зображення ілюстративне: gracethroughfaith – Pixabay