Що ж ти натворила, людино?

Share

Нас не перестає дивувати реакція Божого милосердя, котра висвітлюється впродовж усієї історії людського роду, особливо у ті часи, коли людина розпочинала бунт та спротив волі Божій. Коли серце людини починало сходити зі шляху життя, Господь завжди приходив до неї й розпочинав розпитувати. Він ставить питання не тому, що потребує якоїсь додаткової інформації, не тому, що чогось не знає. Кожне Його запитання – це можливість покаяння та спасіння.

Коли людина порушує заповідь, записану в Бутті: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш» (Бут. 2:16). Бог ставить їй тільки чотири запитання, даючи можливість самій взяти на себе відповідальність за свої вчинки та покаятися:

«Де ти?» (Бут. 3:7).

«Хто тобі сказав, що ти нагий?» (Бут. 3:11).

«Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?» (Бут. 3:11).

«Що ти це наробила?» (Бут. 3:13).

Коли Бог побачив, що Каїн розпочав гріховне життя, Він також розпочав його запитувати:

«Чого ти розсердився? Чому похмурнів?» (Бут. 4:6).

«Коли чиниш добро, то чи не гордишся цим?» (Бут. 4:7).

«Де Авель, брат твій?» (Бут. 4:9).

І знову ми чуємо те ж саме запитання, котре колись чули його батьки:

«Що ти це наробила?» (Бут. 3:13).

Бачачи навколо себе так багато людей, ми не повинні боятися запитувати їх. Використовуймо метод Бога. Адже наші запитання – це не людська цікавість, а допомога їй, особливо, коли людина відійшла зі шляху спасіння. Ми маємо ставити запитання, щоби допомогти їй навернутися на шлях істини. Хоча чимало людей й надалі будуть відвертатися від Бога, відкидати Його милосердя, не бажаючи повернутися до Нього, не опускаймо рук. Якнайчастіше нагадуймо їм те ж саме запитання, яке чули й наші прародичі: «Що ти це наробила?» (Бут. 3:13).

Не переставаймо нагадувати людям про Ісуса: «Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам службу примирення. Бо то Бог у Христі примирив собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення. Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: Примиріться з Богом!» (ІІ Кор. 5:18-20).

Фото ілюстративне: www.freepik.com

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.