Спокуси, що ми про них знаємо?

Share

Коли в наші двері постукає спокуса, то стриматися і боротися із нею не так вже й просто. Проте Біблія нас підбадьорює й говорить, що спокусу все ж таки можна перемогти: «Блаженний чоловік, що перетриває спокусу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять» (Як. 1:12).

З цього стиха ми дізнаємося про спокусу, що: її можна перенести; існує нагорода для людини, котра перенесла спокусу; кожен із нас, якщо буде протистояти спокусі, стане щасливою людиною.

Апостола Павло писав: «Вас не спіткала ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести» (І Кор. 10:13). Завжди є вихід здолати будь-яку спокусу.

Після того, як Ісус розпочинає Своє проповідницьке служіння, після хрещення Івана Хрестителя, Він йде в пустині, де його спокушає диявол впродовж сорока днів.

Ця подія стає для нас нагадуванням про те, що спокуси, зазвичай, приходять після великих піднесень й благословень. Ісус щойно хрестився – це був славний момент. І без жодного зволікання приходить сатана. Після благословення відразу прийшла спокуса.

Те ж саме може відбутися і з нами. Проте ми повинні усвідомлювати, що спокуси – це ще не гріх. Зрештою, Ісус також був спокушений. Спокусу становить не наживка, а сам укус. Якщо ми відмовимося від другого, то у нас буде все в порядку.

Це, як те печиво в магазині, нас притягує його духмяний свіжоспечений аромат, коли ж ми проходимо повз, то нам пропонують скуштувати його безкоштовно. Як ви думаєте, чому так відбувається? Тому, що вони нас люблять і прагнуть, щоби ми скуштували безкоштовне печиво? Зовсім ні, вони це роблять для того, щоби ми трохи відкусивши, захотіли купити й з’їсти усе.

Ми самі відіграємо дуже важливу роль у своїх спокусах. Біблія підкреслює: «Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого; кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить» (Як. 1:13-14).

Якщо у нашому житті не буде бажання, тоді не буде й спокус. Ми самі притягуємо до себе спокуси, коли перебуваємо у гнітючому та вразливому стані. І найкращим для нас буде, коли нахлине спокуса, коли ми приймемо її, як Божу волю. Святе Письмо описує: «Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого» (Лк. 4:1-2). Ісус перебував там по волі Свого Небесного Отця.

На жаль, переважну частину свого життя ми все ж таки перебуваємо поза волею Божою, накликаючи на себе не тільки спокуси, але й різного роду пристрасті. Тому для багатьох людей так важко є боротися із спокусами. І причина приховується в тому, що вони і хочуть позбутися спокус, але й прагнуть підтримувати із ними зв’язок.

Молитися проти спокус, але при цьому перебувати в гнітючому та вразливому стані, – це те ж саме, якщо б ми поклали пальці у вогонь й молилися, щоби вони не згоріли.

Ісус сказав: «… із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. Це оскверняє людину…» (Мт. 15:19-20). В основі кожної спокуси захована проблема серця.

Спокуси переважно приходять до тих людей, котрі вносять свій вагомий внесок у Царство Боже. Якщо ми скажемо: «Боже, ми прагнемо, що Ти використав нас. Ми так хочемо перемінити світ на краще», – то не чекайте аплодисментів та захоплень в аду.

Очікуйте важкої боротьби, протистоянь. Очікуйте труднощів та непорозумінь. Очікуйте, що ваш труд буде дуже нелегким, а ваша дорога буде всіяна найрізноманітнішими спокусами й пристрастями.

Коли ж ви пройдете через усі спокуси й випробування, коли втримаєтеся у доброму, коли приймете все у славу Божу, то станете набагато сильнішими й щасливішими.

Фото ілюстративне: Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *