Право на життя

Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благосло¬венне! (Іов 1, 21).

До чого зобов’язує мене п’ята Божа заповідь?

Вже в перших розділах Святого Письма знаходимо виразну вказівку про святість життя людини, яка належить Господу, бо Він її створив, а Христос спас дорогою ціною і зробив храмом Святого Духа.

Хіба ж не знаєте, що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі! (1 Кор 6, 19-20).

Людське життя є святим, а тому категорично заборонено завдавати йому шкоду і зокрема нищити: «Хто проливає кров людини, того кров буде пролита людиною, бо на подобу Божу створено людину» (Бут 9, 6). Ніхто не має права завдавати шкоди життю або здоров’ю власному чи іншої людини — від зачаття і аж до природної смерті. Від самого зачаття це вже людина, яка починає свою мандрівку земним життям, це особа з ве¬личезним потенціалом, який в умовах дбайливої опіки розвивається в на¬прямку зрілості і святості.

До останнього подиху людини її цінність і гідність як особи однакова. Тому дбаємо про немічних і старших осіб у наших сім’ях, парафіях, громадах. їх життя часто сповнене болю, страждань, тому з любов’ю намагаємося забезпечити їм гідні умови життя. Сприяємо їх активній участі у справах спільноти, щоб своїми талантами, досвідом, знаннями, вміннями усі мали нагоду послужити одні одним.

Захищаємо життя від викривленого трактування, яке ділить людей на «бажаних» і «небажаних», «вигідних» і «непотрібних». Захищаємо кожну особу від фізичного, морального, духовного нищення, завдавання шкоди її здоров’ю, від моральної та духовної деградації. Кожна людина має пра¬во на життя і гідне ставлення до неї з боку інших.

За книгою: Божі заповіді та Євангельські блаженства (Катехуменат і катехизація дорослих у УГКЦ).
Зображення ілюстративне – Pixabay