Розуміння поняття «заповідь»

Share

Для чого Бог дає людям заповіді?

Створивши людину на свій образ і подобу, Господь Бог наділив її розумом і свобідною волею. Бог оселив її в раю, дав їй свободу та заповідь: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш» (Бут. 2:16-17). Таким чином Бог перший шанує гідність і свободу людини, бо даючи заповідь, Він залишає за людиною можливість робити вільний вибір.

Навіть коли людина порушила Божу заповідь –  зірвала плід з дерева пізнання добра і зла, посягнувши на те, що їй не належить, – Господь шанує її вибір. Наслідки порушення заповіді – схильність людини до гріха, страждання, смерть. Однак Бог – люблячий Отець – не покидає людину, а піклується і провадить її, обіцяє визволити її з неволі гріха і супроводжує на шляху спасіння.

Бажаючи, щоб людина була вільною і щасливою, Бог дає їй заповіді – правила життя, дороговкази для життя з Богом. Виконуючи заповіді, виявляємо нашу любов до Бога, який нас любить, співдіємо з Ним. Якщо не виконуємо заповідей, то відвертаємося від свого Творця – джерела любові і життя.

Господь із любові до нас відкриває нам свій Закон як «дорогу життя», якою кличе нас вийти з рабства гріха до свободи дітей Божих. Господь дає нам заповіді, які скеровують нас до праведного життя, але не позбавляють свободи і відповідальності за вчинки.

«Коли людина полюбить Бога, тоді для неї є милим все, що Богові належить, що до Бога веде і що Йому миле. Тоді дорогим і милим стає їй Боже слово, через яке вона краще пізнає Бога, і Божий Закон, в якому виражена Його воля, і молитва, якою з Ним роз-мовляє. Мила їй також кожна людина, бо в ній вона бачить Божу дитину. Так любов Божа просвічує ціле життя людини. А головно просвічує вона взаємовідносини між людьми» (митрополит Андрей Шептицький, Найбільша Заповідь).

Свобода і моральна відповідальність людини

«Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне? – Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей» (Мт. 19:16-17).

У чому полягає свобода людини?

Бог дає людині свободу. Божі заповіді не обмежують її вибору, а скеровують до повноти свободи і моральної відповідальності. «У створенні людина отримала здатність обирати й шляхом правильного вибору перейти до справжньої свободи. Лише свідомо й добровільно обираючи Бога, людина стає вповні свобідною, живе у свободі самого Бога» (Катехизм УГКЦ 732).

Господь покликав людину до святості, свободи й відповідальності. Схильність людини до зла з’явилася внаслідок гріха прародичів. Христос, зціливши нас, дарував нам свободу дітей Божих, показав, як обирати добро – робити життєвий вибір, який провадить до визволення, обожествлення. У цьому скріплює нас Божа благодать, приймаючи яку, долаємо наші гріховні схильності і зростаємо у чеснотах.

Господь вкладає в кожну людину внутрішній закон — сумління, яке вказує людині, чи її вчинок є добрим чи злим. «Бог дав нашій душі чуйного і недрімаючого суддю, тобто сумління. Нема між людьми жодного такого чуйного судді, як наше сумління» (св. Йоан Золотоустий, Про Лазаря 4).

Людина здатна усвідомлювати мету й наслідки своїх вчинків і керувати своїми діями, які можуть наближувати її до Бога або віддаляти. «Хто відважується на вчинок героїчної любові – стає героєм, а хто добровільно погоджується вчинити вбивство – стає вбивцею» (Катехизм УГКЦ 737).

«Гідність людини вимагає, щоб вона діяла за свідомим і добровільним вибором, тобто особисто, за внутрішнім поштовхом та переконанням, а не через якийсь сліпий інстинкт чи суто зовнішнє при- неволення… Свобода людини, ураженої гріхом, може здійснити цю спрямованість до Бога лише за допомогою Божої благодаті. Але кожному доведеться дати звіт про своє життя перед судом Божим відповідно до того, що саме творив, добро чи зло» (II Ватиканський Собор, Пастирська конституція про Церкву в сучасному світі «Радість і надія» 17).

За книгою: Божі заповіді та Євангельські блаженства (Катехуменат і катехизація дорослих у УГКЦ).

 

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *