Як справитися з розчаруванням?

Share

В людському житті розчарування відбуваються доволі часто. Вони біллю відгукуються в глибині душі, штурмують серце, щоби заволодіти ним та пустити там гірке коріння. В такі хвилини на допомогу приходить Святе Письмо: «Більш, ніж щось інше, пильнуй своє серце, бо з нього б’ють життя джерела» (Прип. 4:23). Як бачимо, ми повинні всі свої сили направляти на пильнування свого серця. Як це повинно відбуватися?

По-перше, ми повинні визнати перед Господом своє розчарування в комусь чи в чомусь. Щиро розкаятися, що ми створили собі кумира та підняли свій погляд не до Господа, а до того, що привело нас у цю спокусу. Просити прощення у Отця, щоби Він і надалі оберігав нас від падіння: «Як же ми визнаємо гріхи наші, то він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди» (І Ів. 1:9).

По-друге, з чистим серцем та спокійною душею розпочати вивчення Святого Письма. При цьому «пильнуй себе самого та навчання; дотримуйся цього, бо, робивши це, спасеш себе самого й тих, що слухають тебе» (І Тим. 4:16).

Пильнуй (ἐπέχω) – спостерігай, піклуйся, приділяй увагу, тримайся, залишайся вірним, оберігай, захищай, підтримуй, спостерігай. Іншими слова: розглядай себе у світлі Святого Письма, тримайся та застосовуй до себе його принципи та заповіді. Тоді, перебуваючи у спілкуванні із Богом, в страху та трепеті, ми будемо дбати про спасіння душі та Вічне Життя.

«Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди. А коли ходимо у світлі, як він сам – у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха» (І Ів. 1:6-7).

По-третє, «пильнуй своє серце».

Серце (לֵב) – скарбниця почуттів, волі та розуму; мудрість, розуміння, увага. Дуже важливо навчитися розрізняти, коли серце знаходиться в небезпеці та вмить заховати його під опіку Господа. Слід навчитися не допускати до свого серця «розчарувань», бо «проклят той, хто уповає на людину» (Єр. 17:5). Потрібно служити людям, не очікуючи натомість нічого. Розчарування є небезпечними для серця, бо досить легко можуть перетворитися на ворожі гнізда.

  По-четверте, потрібно «берегтиме серця й направляти свої думки на все, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе» (Фил. 4:8). Тільки тоді наш розум, наші думки відновляться та преобразяться і ми зможемо «пізнавати, що то є воля Божа, що добре, що угодне, що досконале» (Рим. 12:2).

Пізнавати (δοκιμάζω) – перевіряти, розрізняти, досліджувати, доказувати, переживати на практиці.

Розпочнімо прилаштовувати своє серце до співпраці із Богом та берегти себе від спокус та падіння. Тоді нас інколи не спіткає розчарування та зневіра, бо Господь даруватиме свою благодать та завжди підтримає у важкі хвилини життя.

Фото ілюстративне, створене: Myriam Zilles с сайта Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *