Коли ми востаннє бачили Божу благодать? (Частина ІІ)
Як впливає на нас Божа благодать?
Варнава не тільки бачив Божу благодать, але й радів від побаченого. «Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем» (Дія. 11:25). Чи задумувалися ми, як часто бачимо Божу благодать? І, на жаль, так нічого й не відчуваємо? Як часто ми стаємо глухими до того, що Бог творить для нас і навколо нас?
Коли ми починаємо усвідомлювати важливість та велич Божої благодаті, то сатана робить усе, щоби благодать залишилася непоміченою. Ісус говорить: «Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається» (Лк. 15:10). Сам Бог не перестає розповідати про чудеса Своєї благодаті: «Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує. Він буде вельми радуватися тобою, він відновить тебе любов’ю своєю. Він буде веселитися тобою під веселі співи» (Соф. 3:17). Чудові слова, котрі потрібно втілити у наше життя і тоді воно переміниться та оновиться. Це відбудеться тільки в тому випадку, коли ми відповімо на благодать так, як це робить Бог – з таким сильним та повним щастям, котре заставляло б нас співати.
Тому ми молимося: «Поверни мені радість спасіння Твого» (Пс. 51:14). Бо ми так бажаємо радіти та веселитися у благодаті, де б ми її не віднайшли, бо вона наближає нас до Бога й подає можливість насолоджуватися Ним.
Якби ми побачили те, що бачив Варнава, то щоб б відповіли новій та процвітаючій церкві? Ми б сказали ті ж самі слова, котрі промовив він: «Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем» (Діян. 11:23). Спостерігаючи та насолоджуючись Божою благодаттю в Антіохії, Варнава все ж таки просить їм триматися Господа. Чому так?
Відповідь дуже проста: він знає, що ми так легко впадаємо від благодаті у духовне лінивство. Постійні наші труднощі й випробування, спокуси й перешкоди вимучують нас та приводять до розчарування. Адже іти за Христом дуже важко, дорога є завжди важкою та тернистою. І нас постійно переслідують спокус відмовитися від несення свого хреста. Тоді ми перетворюємося на духовно сонних та неуважних. Ми починаємо поспішно читати Біблію, менше молитися, витрачати свій час на себе й розваги, блукати думками десь далеко, стоячи на молитві.
Що ж тоді нам робити? Слід просто пригадати про необхідність бути вірними та рішучими й «перш за все шукати Царства Божого та Його правди» (Мт. 6:33). Коли наша здорова душа стане свідком великої Божої благодаті, тоді вона стане ще більше прагнути її, буде більш залежною від Бога й отримає увагу й сили у боротьбі зі спокусами. Істинна благодать засіє любов там, де раніше росли бур’яни лінивства, егоїзму та гордості. Нам потрібно тільки навчитися шукати Божу благодать й міцно триматися Бога.
Фото ілюстративне: PublicDomainPictures – Pixabay