Невдача – це ще не кінець: 4 шляхи подолання найбільших помилок

Невдача – це наш вчитель, а не поразка, це тимчасова об’їзна дорога, а не глухий кут. Апостолу Петру були добре знайомі невдачі. Він був чоловіком чудес, знаків, одкровень та промахів.

Невдачі апостола Петра, записані в Святому Письмі, показують нам, що люди, котрих Бог використовує різноманітними способами, залишаються людьми. Нам слід побачити, як Божа благодать допомагає йому подолати невдачі, а це укріпить нашу віру в те, що Бог зробить те ж саме і для кожного із нас.

Які ж саме невдачі зустрічав апостол Петро на його земному шляху? В Святому Письмі ми знаходимо аж цілих дев’ять промахів:

Він почав тонути, коли відвів свій погляд від Ісуса: «Підійди!» – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!» (Мт. 14:29-30).

Він усно докорив Ісусу: «Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: «Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!». Він обернувся і сказав Петрові: «Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Мт. 16:22-23).

Він помилково порівняв Ісуса із простими смертними: «По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: «Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт. 17:1-5).

Він спочатку відмовлявся, щоби Ісус мив йому ноги: «Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» – «Коли я тебе не вмию, – одрікає Ісус, – то не матимеш зо мною частки» (Ів. 13:8).

Він спав під час молитви в Гетсиманському саду: «Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: «Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?. Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне». Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: «Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!». І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі» (Мт. 26:40-43).

Він намагався захистити Ісуса та відтяв вухо Малху: «Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу» (Ів. 18:10).

Він тричі відрікся від Ісуса: «А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: «Чи і ти не з його учнів?» І відрікся той, і відказав: «Ні!». Каже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: «Чи ж не тебе я бачив у саду з ним?». Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв!» (Ів. 18:25-27).

Він покинув служіння та повернувся до риболовлі: «Тож каже до них Симон Петро: «Іду ловити рибу.» А ті йому: «Підемо й ми з тобою». Отож пішли і сіли в човен. Тієї ночі, однак, не вловили нічого» (Ів. 21:3).

Він був лицеміром у спілкуванні з поганами: «Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому що заслужив на докір. Перше бо ніж прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; а як прийшли, то почав таїтися та відлучатися, боявшись обрізаних. Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що й Варнава був зведений їхнім лицемірством. Та коли я побачив, що вони не ходять право за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському?» (Гал. 2:11-14).

Чимало невдач було в апостола Петра і нам є в чому повчитися. Досить легко критикувати те, як Петро потопав в бурхливому морі. Адже він навіть не встиг подумати, що він зробив те, що до нього, ані після нього, окрім Христа ніхто не спромігся зробити: ходити по воді. Невдача – це не фініш, якщо ми будемо чинити наступне:

Орієнтуватися на вічність: коли Петро категорично заприсягся, що не відречеться від Ісуса, Учитель проголошує: «Життя твоє покладеш за мене? – відрікає Ісус. – Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене» (Ів. 13:38). Згодом Ісус додає: «Нехай серце вам не тривожиться… Багато осель у домі Мого Отця… Я приготую вам місце» (Ів. 14:1-3). Це можна потрактувати: «Петре, ти зазнаєш невдач, але ти піднімешся. Не зосереджуйся над своїми тимчасовими невдачами, зосереджуйся на Мені – вічній меті свого життя».

Поразки – це прості події в житті. Те, що людину спіткали невдачі, не означає, що вона – невдаха. Це означає, що вона – людина. Поразки – це тільки тимчасові періоди життя. Якщо ми навчимося орієнтуватися на вічному, невдачі не переможуть нас і не обмежать. Нам тільки слід бути більш зосередженими на картині вічного Божого плану. І прийде такий час, коли людина оглянеться і посміється над своїми поразками, зрозумівши, що вони були вже й не такими великими.

Розірвати зв’язки із минулим: розп’яття Христа було міцно пов’язане із Пасхою. Після 50 днів апостол Петро проповідував на П’ятидесятницю та спіймав три тисячі душ в сіті Євангелія. Відразу, після смерті Ісуса, Петро, напевно, відчував себе некорисним. Коли півень проспівав: «Господь, обернувшись, глянув на Петра… І Петро, вийшовши звідти, заплакав гірко» (Лк. 22:61-62).

Чи можемо ми відчути його пригнічений стан? Він відчув себе засудженим і негідним навіть називатися учнем. Він вважав себе невдахою, тому вирішує повернутися до знайомого діла: риболовлі. І так він і зробив: «Тож каже до них Симон Петро: «Іду ловити рибу.» А ті йому: «Підемо й ми з тобою». Отож пішли і сіли в човен. Тієї ночі, однак, не вловили нічого» (Ів. 21:3)

Потім він зустрівся з Ісусом. Їхня зустріч була схожа на першу зустріч: (пор. Лк. 5:1-11 та Ів. 21:3-19). Розкаявшись, Петро був відновлений, приведений в порядок та став основним представником апостолів.

Апостол Петро розірвав зв’язок із минулим. Він вибрав життя із Богом, замість того, щоби бути в’язнем свого минулого.

Ніколи не переставати вірити: апостола Петра спіткала невдача, проте його віра не зазнала невдачі, бо Ісус приготував його: «Я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Лк. 22:32). Незалежно від того, скільки раз ми розчарували Бога чи самих себе, ми ніколи не повинні переставати вірити. Ми не є невдахами, якщо не покинемо все. Соломон сказав: «Бо праведний сім раз упаде й знову встане, а безбожник спіткнеться в нещасті» (Прит. 24:16). Якщо ми впали чи нас спіткали невдачу – піднімаймося знову, станьмо ще рішучішими у вірі, ніж будь-коли.

Історії відомі приклади людей, котрі використали свої невдачі, щоби віднайти формулу успіху. І ці імена відомі і нам із вами: Уолт Дісней був звільнений редактором газети за брак ідей і збанкрутивсь перед тим, як побудувати Діснейленд. Генрі Форд декілька раз розорявся, перш ніж стати успішним в автомобільній промисловості. Альберт Ейнштейн був виключений зі школи, його вчителі сказали, що він – розумововідсталий, а який надзвичайний слід він залишив в математиці та науці. Томас Едісон виконав 10 тисяч експериментів над конкретним проектом, перш ніж досягти успіху. Він сказав: «Я не зазнав поразки; я просто знайшов 10 тисяч неробочих варіантів!». Нам ніколи непотрібно втрачати віри.

Завжди продовжувати зростати: пізніше апостол Петро напише: «Ростіть у благодаті та спізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа» (ІІ Пет. 3:18). Бог бачить нас потенціал, а не тільки наше теперішнє. Коли Ісус вперше покликав Петра, він був духовно незрілим. «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей» (Мр. 1:17). Петро, напевно, зріс, але не за одну ніч. Ріст потребує часу. Невдача може стати нашим трампліном, а не тормозом. Апостол Петро допустився чималих невдач та промахів, проте ми бачимо, як Бог використав його: проповідати цілим натовпам, зцілювати хворих, очолити ранню Церкву та віддати своє життя, як мученик. Не дивлячись на його невдачі, він став прикладом надзвичайного успіху.

В нас також немає таких великих невдач, щоби Божа благодать не змогла їх перемогти. Ніколи не дозволяймо невдачам отримати перемогу. Невдача – це не фінал.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *